Практичний психолог

Петриченко Тетяна Вікторівна

• Керівник районного методичного об’єднання практичних психологів;
• Бере участь у міжнародному проекті «Сприяння освіті»: «Інтеграція ЛЕГО-технологій в освітній процес закладу дошкільної освіти»

Графік консультацій:

• Батьки: Пн – Ср 14.00-16.00 (онлайн)
• Вихователі: Вт – Чт 13.00-15.00 (онлайн)

Шановні батьки, як Ви гадаєте, для чого потрібен психолог?

Можна сказати, що до психологів всі вже звикли. Ці фахівці допомагають вирішувати особисті проблеми, проводять психологічне тестування, тренінги, навчають ефективно спілкуватися і вирішувати конфлікти, складають психологічні портрети та характеристики і багато чого іншого. Але все це стосується, в першу чергу, дорослих людей.

А чим же займаються дитячі психологи? У яких ситуаціях батькам може бути корисна, а в яких просто необхідна консультація цього фахівця?

Якщо є якась тривога за свого малюка, візит до психолога допоможе розібратися з ситуацією та з емоційним станом дитини об'єктивно. Виявити причини виникаючих труднощів, якщо вони є. Адже не вважається чимось негожим відвідувати стоматолога для перевірки і необхідної профілактики. Чомусь про психологів же іноді зберігається така думка, що візитом до цього фахівця підтверджують свою «ненормальність». Це, звичайно ж, не так: психолог, взагалі, за визначенням, працює тільки з психічно здоровими людьми.

Інший випадок виникнення необхідності звернутися до дитячого психолога часто співпадає з так званими віковими кризами у розвитку дитини (рік-півтора, три-чотири, шість-сім і підлітковий період). Що відбувається в ці моменти? Вікова криза означає, що в розвитку людини відбувається різкий стрибок, що щось радикально змінюється. Мама й тато ж не встигають звикнути до цих змін, не враховують їх у спілкуванні, використовують виховні прийоми, які вже не дієві в нових умовах. Все це накладається на підвищену емоційність дитини, характерну для перехідних періодів.

Капризи, агресія, впертість дитини - і почуття безпорадності у батьків. Цілком природна реакція - звернутися до фахівця. І це справді може допомогти. Психолог допоможе розібратися в суті виниклих труднощів, підкаже виховні прийоми, а при необхідності позайматься з дитиною, щоб допомогти їй подолати непростий період.

Блог практичного психолога Петриченко Тетяни Вікторівни

Ваш малюк та його «Я».

Коли малеча з’являється на світ, всі батьки хочуть, щоб воно було здорове, добре розвивалось психічно. І лише набагато пізніше починаємо замислюватися, якою людиною воно стане. Поступово ваша дитина опановує загальні, властиві людині форми поведінки серед людей і розвивається як індивідуальність. Збереження добрих стосунків зі своїми батьками та близькими людьми – передумова, за якої особистість нормально розвиватиметься. Це дуже важливо та необхідно дитині. І вона дуже старається заради того, щоб заслужити похвалу від батьків.

Потреба у визнанні – одна з найбільш значущих людських потреб. І дитина мріє бути кращою, вчиться краще бігати , стрибати, малювати, конструювати. Не потрібно іронізувати над малюком. Адже й ми самі також стараємось щоб нас визнали.

Бажано уникати реплік: «У тебе не вийде, облиш ці заняття…», « Помовчи, ти не знаєш…», «Дай мені спокій, це пусте…». Адже за подібними висловлюваннями стоїть зневага, знецінення малюка. А він, хоча й малий, а вже особистість.

Дитина завжди потребує емоційної підтримки, особливо батьківської. І коли ще зовсім маленька, і коли виросте - теж. Але на цьому початковому етапі батьки емоційно завжди з нею, завжди за неї, навіть, коли вона дуже провинилась.

Намагаючись знижувати прагнення дитини до визнання, треба давати правильний напрямок цієї потреби. Саме тут варто звернутися до батьківської інтуїції, яка підкаже, як зробити так, щоб дитина за власним бажанням, свідомо прагнула подолати свої недоліки.

Всі діти різні. І ваш малюк особливий. Як він сміється - не сміється ніхто. Як він їсть, розмовляє, бігає, пустує, жартує, так ніхто ніколи цього не робив. Дитина унікальна в усьому: в своїх бажаннях, мотивах, що визначають її поведінку, в тому, як вона любить своїх батьків. Згодом розходження в індивідуально - психологічних якостях дітей стають усе більшими і риси характеру, інтереси, схильності й здібності кожної дитини розвиваються по-різному.

Дитина не може сама розвивати свою унікальність. Їй потрібні постійне заохочення, довірливе спілкування та батьківська любов.

У дитячому садку існує психологічна служба з 2004 року. Працює практичний психолог Петриченко Т. В. Психологічна служба системи освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України.

Головна тема роботи практичного психолога "Психологічне забезпечення розвитку пізнавальних та творчих здібностей дітей в умовах закладу дошкільної освіти з використанням ЛЕГО-конструювання"

Основними завданнями практичного психолога дошкільного закладу є такі:

• Забезпечення якісного психологічного супроводу кожної дитини з метою зміцнення фізичного і психічного здоров’я
• Проводити діагностичні дослідження з метою виявлення можливих проблем розвитку(емоційна і пізнавальна сфери)
• Зокрема, здійснювати діагностику психологічної готовності дітей до навчання у школі
• Здійснювати корекційно - розвивальну роботу за потребою

Для проведення цієї роботи використовується програма «когнітивний розвиток дітей старшого дошкільного віку», укладач Петриченко Т. В.

• Надавати консультації всім, хто приймає участь у педагогічному процесі: дітям, вихователям, батькам.
• Сприяти розвитку пізнавальних і творчих здібностей дітей

Для проведення цієї роботи використовуються власні розробки ігрових пізнавальних занять з використанням ЛЕГО-конструювання.

• Сприяти у профілактиці психічного виснаження і стресостійкості працівників

• Психологічна готовність дитини до навчання у школі

Пам'ятка для батьків

Як можна допомогти дитині добре поводитись?

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка – приклад для наслідування.

2. Змінюйте оточення, а не дитину. Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

3. Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.

4. Висувайте реальні вимоги. Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилась. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.

5. Не надавайте великого значення заохоченням і покаранням. В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкування зі старшими дітьми, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.

6. Обирайте виховання без побиття та крику. На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені кричати голосніше, щоб досягти бажаного результату. Постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.