Що таке для дитини подарунок?

Що таке подарунок? Інтрига і гра, символ хороших відносин між людьми.

Тому нам хочеться дарувати подарунки, особливо дітям, адже вони так щиро дивуються і радіють їм. Проте, якщо кожен вечір у вашій сім’ї починається з питання улюбленого чада: «Що ти мені купила?», пора розібратися, в чому причина такої поведінки.

Приходячи з роботи, ви спостерігаєте од­ну і ту ж картину: дитина біжить не до вас, а ... до вашої сумки. Вона розчарова­на і ображена, якщо не знаходить в ній нової іграшки. У чому ж справа: дитина розпещена чи погано вихована? Спробуємо розібратися.

Даруєш - значить, любиш!

Шоколадка, черговий плюшевий ведмедик, вже через десять хвилин закинутий у дальній кут і забутий, стають для дитини своєрідною компенсацією недостатньої батьківської уваги. І в цьому є логіка: справді, подарунок є доказом того, що близька людина про нас думає, навіть коли не буває з нами поруч.

Дитина не усвідомлено відчуває: незважаючи на всі важливі справи, тато і мама не забули про мене, значить, я їм потрібний. Досить часто таку систему компенсації підтримують самі батьки, вважаючи своїм обов'язком щодня приходити додому не з порожніми руками. Поступово малюкові починає здаватися, що чим більше йому дарують, тим більше люблять.

Подарунки необов'язково матеріальні: ваш малюк повинен це розуміти.

Загляньте в себе: можливо, ви відчуваєте почуття провини перед дитиною за те, що вічно зайняті, не виконуєте обіцянок або повертаєтеся додому, коли вона вже спить. Подарунок у цьому випадку - спосіб заспокоїти власне сумління, загладити провину.

Тепло і ніжність батьки висловлюють через солодощі та іграшки. Пам'ятаєте французький фільм «Іграшка»? Герой П'єра Рішара поставив абсолютно точний «діагноз» батькові хлопчика, що завалив сина дорогими речами: «Ви купуєте його!» Проте час, проведений з батьками, можливість вільного спілкування з ними нічим не можна замінити.

Тому знайдіть спільне заняття, яке сподобається малюкові: сходіть у зоопарк, спечіть разом млинці або просто пограйте. Але пам'ятайте: у цей момент ви повинні бути повністю відданні вашій спільній справі - ніяких розмов по телефону або паралельного складання плану завтрашньої наради.

Якщо викроїти вільний час не вдається, побільше обіймайте і цілуйте дитину, не бійтеся «телячих ніжностей» - вони краще іграшок покажуть вашу любов.

У подібній ситуації батьки можуть керуватися й іншими мотивами: вони прагнуть подарувати дитині ті радощі, яких були позбавлені самі. Не варто щодня брати на себе роль Діда Мороза, адже подарунки від цього персонажа радують нас саме завдяки довгому очікуванню.

Ти - мені, я - тобі!

Батьки повинні приймати і любити дитину такою, якою вона є, без всяких умов (психологи називають це «безумовним прийняттям»). Але іноді виникає ситуація, в якій подарунки можуть використовуватися батьками в якості «батога і пряника».

У цьому випадку з вуст дорослих звучить приблизно таке: «Якщо будеш себе добре вести, слухатися бабусю, сидіти тихо, я куплю тобі цукерку чи іграшку. А якщо не будеш - не куплю». Засновник гуманістичної психології американський психолог Карл Роджерс називав цю виховну позицію «умовним прийняттям».

Батьки маніпулюють дитиною: люблять її, дарують подарунки за умови правильної поведінки. Дитина ж розуміє, що абсолютно всі, навіть хороші вчинки, можуть бути предметом торгівлі. Якщо він заслужив подарунок, то чекає його як належне ... а іноді навіть і вимагає.

І через деякий час вже батьки можуть почути від улюбленого чада: «Якщо я приберу іграшки, ти купиш мені морозиво?» Час спілкування з дітьми не можна замінити ніякими подарунками.

Ляльки, солдатики і солодощі не мають ніякого відношення до того, як дитина поводиться, тому не робіть їх знаряддями тиску на малюка. Подарунок - не засіб заохочення, а тим більше покарання.

Хороших речей забагато не буває

З самого раннього віку у будь-якої людини формується індивідуальна система цінностей. Її можна представити у вигляді сходів: чим на вищій сходинці знаходиться та або інша цінність, тим більше вона значуща для людини.

В одного з нас це любов і сім'я, для іншого найважливіше цікава робота і можливість творчої реалізації, а для третього - матеріальна забезпеченість. Систему цінностей ми багато в чому «списуємо» з нашого оточення. Для маленької дитини це перш за все сім'я.

Якщо розмови у сімейному колі в основному стосуються заробітної плати, основні радощі пов'язані з купівлею нових речей, а більше всього малюка лають за втрату іграшки або розбиту чашку, у дитини з'являється споживча мораль. Вона з колиски орієнтована батьками на отримання вигоди. І вимагає подарунків не тому, що погано вихована, а тому що так прийнято в її сім’ї.

Спроба пристосувати дитину до життя в жорстких умовах сучасного суспільства, зробити її «конкурентоспроможною» - невдячна справа. 51 % французів щомісяця витрачають на подарунки дітям більше, ніж планували.

Цілеспрямованість, розум і здатність до творчості значно краще допомагають адаптуватися, ніж жадібність і прагнення добиватися бажаного за всяку ціну. І все ж таки не турбуйтеся: ціннісна ієрархія повністю складається лише до юнацького віку, тому поки у вас є прекрасна можливість змінити ситуацію, навчіть дитину радіти нематеріальним подарункам.

Наприклад, на питання: «Що ти мені принесла?» - відповідайте з інтригуючою таємничістю: «Я принесла нову, приголомшливо цікаву ... казку!», завтра це може бути жахливо складна загадка, післязавтра - ідея нової гри. Не бійтеся, якщо спочатку ви побачите розчарування на обличчі малюка, поступово він обов'язково втягнеться в гру.

Розвесели мене!

Пригадайте, в який момент дорослих непереборно тягне до вітрин магазинів? Коли життя починає здаватися одноманітним. Малюкові теж буває нудно.

У «туги зеленої», як часто іменують нудьгу, ціле віяло причин. Можливо, ви рідко водите дитину в гості чи запрошуєте гостей до себе, віддаєте перевагу одному і тому ж маршруту прогулянок, при цьому не ускладнюєте себе тим, щоб звернути увагу малюка на граючих котенят чи нову шпаківню.

Інша причина криється в тому, що діти не завжди вміють грати, у них не вистачає уяви, щоб придумати нові сюжетні ходи в грі, тому старі іграшки швидко набридають. Ваша фантазія допоможе урізноманітнити діяльність дитини: покажіть, що стару знайому ляльку Машу можна не тільки заколисувати і годувати, а й водити в гості, лікувати, зачісувати.

А може, ваше чадо «засиділося» вдома, в оточенні бабусь і нянь, тоді як йому давно пора в дитячий сад, де є можливість спілкуватися з однолітками?

За матеріалами журналу для батьків «Дитина Інфо».

Кiлькiсть переглядiв: 81